Як Пeкін кoристується пoслaблeнням пoзицій кoнкурeнтів в нaшій крaїні

Нeщoдaвнo aмeрикaнський інформаційний портал The Daily Signal оприлюднив статтю Нолана Петерсона «Американська зброя та китайські гроші борються за вплив в Україні» (US Weapons and Chinese Cash Compete for Influence in Ukraine). Стаття присвячена характеру дій КНР та Сполучених Штатів в нашій країні в умовах відмови від партнерства з РФ.

Так автор зазначає, що поки в Україні святкують довгоочікувану подію – надання летального озброєння від США, Китай оприлюднив свої майбутні інфраструктурні проекти, таким чином розпочавши свою боротьбу за вплив в нашій країні. Підкреслюється, що у коротко- та довгостроковій перспективі інтереси США та КНР мають багато складних протиріч. При цьому сумарно інвестиції Піднебесної в українську економіку практично збігаються з розміром військово-технічної допомоги з боку Вашингтону. Так, 22 грудня, одночасно з повідомленнями щодо американського озброєння, Пекін анонсував надання $500 млн кредиту від китайської компанії CCEC для розвитку проектів доступного житла для українських ветеранів та тимчасово переміщених осіб. За словами автора статті, така економічна активність Китаю в нашій державі є частиною стратегічного проекту «Нового шовкового шляху» через Азію до Європи і це може стати реальним стратегічним досягненням, що змінить економіку нашої країни. Водночас, зміцнення позицій Пекіну позначатиме послаблення США, як основного гравця в Україні. Наводиться думка Франкліна Голкомба (Franklin Holcomb) аналітика з питань Росії та України при Інституті вивчення війни. Він вважає, що якщо китайські інвестиції та російська агресія не отримують адекватної військової та економічної відповіді з боку США в найближчі роки, то Вашингтон разом зі своїми партнерами ризикує втратити свій вплив в регіоні, віддавши його агресивним реваншистським силам.

Економічна діяльність Китаю може вплинути і на безпекову ситуацію в Україні. Китай, як країна-член Радбезу ООН, може впливати на обидві сторони конфлікту для запобігання ескалації і забезпечення стабільності, необхідної для безпеки інвестицій.

Після певного очікування, активність конкуруючих сторін зростає. Причиною відмови в наданні летального озброєння з боку президента Барака Обами автор називає побоювання щодо можливої ескалації збройного конфлікту. Втім, незважаючи на декілька анонсованих поставок озброєння (маються на увазі надання протитанкових комплексів Javelin та угоди на поставки снайперських гвинтівок Barrett), Росія поки що не відважилася на загострення.

У свою чергу Пекін відповів цілою низкою інфраструктурних проектів. Крім згадано вище проекту, компанія CCEC також має намір будівництва лінії залізничного сполучення між Києвом та міжнародним аеропортом «Бориспіль», вартістю $400 млн. Також, в планах компанії будівництво сонячної електростанції в зоні поблизу Чорнобильської АЕС. Пізніше з’являються повідомлення міністра економічного розвитку України щодо угоди між КНР та Україною в області будівництва елеваторів, портових терміналів, шосе та залізничних шляхів як частину плану поглиблення партнерства між двома державами. Як повідомив віце-прем'єр-міністр Китаю Ма Кай в ході третього засідання міжурядової комісії зі співробітництва України і Китаю, КНР передбачає $7 млрд для співпраці з нашою державою. У відповідь український прем’єр Володимир Гройсман пообіцяв, що 2019 рік стане «роком Китаю» в Україні. Інша китайська компанія China Harbor Engineering Co. 29 грудня 2017 року повідомила про дострокове завершення поглиблення одного з найбільш важливих портів —  «Південного». Проект вартістю $38 млн. було завершено на три місяці раніше запланованого терміну. Очікується, що «Південни» стане важливим транспортним хабом, пов’язаним з китайським проектом «Шовкового шляху». Китайські компанії також змагаються за можливість побудувати нову окружну дорогу в Києві та довгоочікувану гілку метро до столичної Троєщини.

Читайте також: Світ про реінтеграцію Донбасу: повноваження Порошенка, розбіжність поглядів та скарги росіян

Така активність Піднебесної, на думку Петерсона, значно випереджає кроки адміністрації Трампа, а паралельність основних заяв і подій свідчить про початок нового геополітичного протистояння. Водночас, американська сторона поки що не бажає робити такі довготривалі інвестиції в нашу економіку, що пізніше може стати негативним фактором для Сполучених Штатів з огляду на значні обсяги вже існуючих китайських проектів. Поки американські компанії обмежуються партнерством в сфері енергетики, зокрема поставками вугілля та палива для українських  атомних станцій, Китай стає третім за розмірами торговельним партнером України після ЄС та РФ. За 2017 рік двостороння торгівля між Києвом та Пекіном зросла на 17 відсотків. При цьому автор підкреслює, що україно-китайські відносини не припинялися і не зазнали значних змін навіть в найбільш важкі для країни часи – період Майдану та війни на Сході. Пекін однаково готовий працювати як з Януковичем, так і з сучасною владою України. Ще однією особливістю китайського інвестування в Україні автор називає відсутність політичних умов, що відрізняє Пекін від ЄС та США. З іншого боку, економічна діяльність Китаю може вплинути і на безпекову ситуацію в Україні. Китай, як країна-член Радбезу ООН, може впливати на обидві сторони конфлікту для запобігання ескалації і забезпечення стабільності, необхідної для безпеки інвестицій.

Читайте також: Китайські закордонні військові бази: геополітичні апетити та захист торгівлі

Іншим цікавим аспектом є вплив Росії на україно-китайські стосунки. Петерсон зазначає, що активний розвиток двосторонніх відносин певним чином вважається позитивним, чи принаймні прийнятним і в Росії. Це може певним чином не подобатися російській владі, але Кремль занадто залежить від доброї волі Пекіну в стратегічному та економічному сенсі, щоб цьому заважати. «Хоча звичайно, російські бізнесмени можуть скаржитися на втрату своїх ринків в Україні, де їх замінюють китайські підприємці, до загострення в російсько-китайських стосунках це не призведе», — так коментує це Александер Кларксон (Alexander Clarkson) викладач Європейських досліджень в Лондонському Кінгс-коледжі. У свою чергу інший експерт, Майкл Друкман (Michael Druckman) програмний директор щодо України в Міжнародному республіканському інституті (американський аналітичний центр) зауважив, що в довгостроковій перспективі Китай та Росія є стратегічними конкурентами, тому Китай не зацікавлений в поширенні військової сили РФ на Східну Європу.