У пeрший тиждeнь нoвoгo рoку світoві мeдіa нaйбільшe увaги приділяли прoблeмaм бoрoтьби із корупцією в Україні, однак не оминули й інших тем.

The Guardian пише про випадок у Запоріжжі, коли священик православної церкви Московського партріархату відмовився відспівати дворічного хлопчика, що трагічно загинув у новорічну ніч. Причиною відмови стало те, що хрестили дворічного хлопчика у церкві Київського патріархату. Такі дії священника спричинили осуд та обурення серед громадян та представників інших церков.

“Смерть дитини, яку розчавив чоловік, що вистрибнув з квартири, показує релігійну розбіжність православної країни”, — пише видання. The Guardian також уточнює про причини таких розбіжностей: “українська церква розкололася на ворогуючі київську та московську гілки у час, коли припинив своє існування Радянський Союз. Напруга між ними зросла ще й через війну на Сході України”.

Видання також дає слово і батькам хлопчика, і священнику, і речнику православної церкви Київського патріархату Євстратію Зорі. Зокрема, він повідомив, що це не перший такий випадок і що немає офіційного документа від московського патріархату, який би говорив, що так має бути. Він зазначив, що це цілком довільні дії і ґрунтуються на деяких словесних наказах.

Читайте також: Де українська православна церква?

“Україна на межі клептокраптіі», — з таким заголовком з‘явився коментар аналітика Ґустава Ґресселя на сайті центру “Європейська Рада міжнародних відносин”.

Ґрессель аналізуючи ситуацію із Саакашвілі відзначає, що органи безпеки та суди в Україні знову погрузають у брудних політичних іграх. «Хоч Саакашвілі не святий, кампанія проти нього показує тривожний рівень того, наскільки органи безпеки та суди знову затягуються у брудні політичні трюки. Сам Луценко був колись жертвою показового процесу за часів режиму Януковича. Тепер він чинить його від імені Порошенка», — зазначає дослідник. А в той час, як сага із Саакашвілі триває, керівні органи зайняті, за словами Гресселя, демонтажем найбільш ефективного антикорупційного агентства, яке коли-небуть було в Україні. Зокрема, у цьому контексті він відзначає законопроект, який передбачає звільнення Артема Ситника із посади голови НАБУ. Однак сам законопроект — це лише вершина айсбергу. Крім того, арештовують детективів НАБУ, а 25 із 113 суддів, призначених до Верховного Суду, не відповідають внутрішнім критеріям.

Усіма вищезгаданими діями, на думку аналітика, Порошенко швидко розвертає в іншому напрямку увесь прогрес у верховенстві права та розподілі владних повноважень, який відбувся в Україні з часів Революції Гідності. «Якщо це продовжуватиметься, Україна знову стане напівавторитарною клептократією, де кілька осіб, що тримають у руках владу, використовують державний апарат у власних інтересах», — пише Ґрессель.

Найбільшою пересторогою для Європи, на думку дослідника, є те, що українські еліти вдаються до вищезгаданих дій, позиціонуючи себе як “проєвропейські” і стверджуючи, що ведуть країну до Європи. “Однак події минулих місяців показують, що за керівництва нинішнього політичного класу для України немає європейського майбутнього. Як це було раніше у Молдові, приватне збагачення нібито "проєвропейських" політиків буде лише дискредитувати ЄС, зменшувати його вплив та призводитиме до руйнування процесу реформ всередині країни. Тому ЄС має діяти зараз, якщо він хоче зберегти довіру до себе у Східному сусідстві”, — відзначає Ґрессель.

Західні партнери вже вдавалися до дипломатичних протестів щодо України і це допомогло відвернути найгірший сценарій. Серед інструментів, до яких може вдатися ЄС, аби повернути реформи в Україні у правильне русло, є призупинення безвізового режиму, але в ЄС розуміють, що у такому випадку під удар потраплять прості громадяни, а не корупційні еліти. На думку Ґресселя, значно кращим інструментом може бути цільове замороження європейських активів, які належать найбільш корумпованим членам української еліти. Це надішле їм чіткий сигнал напередодні президентських та парламентських виборів.

“Багато європейців ухиляються безпосередньо протистояти українському керівництву саме тому, що бояться, що це завдасть шкоди боротьбі України за незалежність та суверенітет проти Росії. Але це вагання недоречне. Корупція та суверенітет — це окремі питання, які слід розглядати так само окремо”, — наполягає дослідник.

Читайте також: Рік жовтої земляної… невизначеності

Про “війну на два фронти” пише на сайті Foreign Policy і колишній радник з міжнародної політики віце-президента Джо Байдена, а нині старший директор Центру дипломатії та глобальної взаємодії імені Байдена при університеті Пенсильванії Майкл Карпентер.

“Надавши Україні протитанкову зброю, адміністрація Трампа зробила важливий крок уперед у захисті країни від російської агресії. Тепер адміністрація має розбудовувати ці покращені відносини, розширюючи американську навчальну програму для військовослужбовців в Україні та використовуючи важелі США, аби тиснути на українське керівництво для проведення антикорупційних реформ”, — вважає Карпентер.

Дослідник зокрема озвучує ті зусилля, до яких вдавалася попередня адміністрація, аби тиснути на українське керівництво для проведення реформ. “Жодна з цих реформ не була простою”, — наголошує Карпентер. На його думку, такий тип тиску нині потрібен знову, як ніколи.

“В Україні багато блискучих реформаторів на вищих державних посадах, які нетерпляче чекають на можливість реалізувати різні плани, які вони склали. Їм зараз потрібно мати повноваження впроваджувати ці реформи, бути вільними від втручання зацікавлених груп. Західні інвестиції в реальну економіку України, нарешті, запропонують правильне поєднання політичних стимулів для просування вперед реформ; інвестиції будуть вкладатися траншами, які будуть обумовлені суворими антикорупційними орієнтирами”, — пише дослідник. На його думку, достатня сума для започаткування такого інвестиційного фонду – 6 млрд доларів щорічно.

Підсумовуючи, Майкл Карпентер зазначає, що якщо корупційним групам інтересів вдасться проторувати свій шлях назад, то результати для ЄС та США будуть набагато коштовнішими, ніж після Помаранчевої Революції.

Читайте також: Олігархи на боці ворога

7 грудня Al Jazeera опублікувала великий фільм-розслідування про оборудку на 1.5 млрд доларів за участі трьох українських олігархів, яка зокрема показує те, наскільки серйозно колишні керівні еліти прагнуть повернутися на свої позиції.

Непідписаний контракт, який потрапив до рук розслідувачів із Al Jazeera, (але, як йдеться у фільмі, який найімовірніше був підписаний) свідчить про те, що газовий магнат, який наразі намагається отримати притулок у ЄС, Олександр Онищенко та олігарх, що збудував свій капітал на купівлі нерухомості Павло Фукс купили у Сергія Курченка за 30 млн доларів офшорну компанію Quickpace Limited. Ця компанія володіє активами на суму понад 160 млн доларів, однак вони заморожені, а це означає, що не підлягають продажу. В одній із статей договору, зокрема, йдеться про те, що сторони працюватимуть, аби зняти арешт із активів.

Al Jazeera  відзначає, що українська влада наклала арешт на ці активи у червні 2014-го, як частині тих, що належали сім’ї Януковича.