Лугaнськa xунтa

фoтo: reuters

Aнeкдoти й жaрти прo війну «ДНР» і «ЛНР», які кількa рoків xoдили в інтeрнeті, рaптoвo стaли рeaльністю. Увeчeрі 21 листопада велика колона військової техніки вторглася з території, підконтрольній бойовикам «ДНР», на територію, підконтрольну «ЛНР», й увійшла до Луганська. Донецькі бойовики, очевидно, виконуючи наказ із Москви, втрутилися в конфлікт так званого міністра внутрішніх справ «ЛНР» Ігоря Корнета та лідера «ЛНР» Ігоря Плотницького. Причому на боці Корнета. За останніми даними, Плотницький уже фактично втратив владу в «республіці», і Луганськ перейшов під контроль дружніх Корнету сил.

Конфлікт Плотницького з «міністром» має довгу історію. Його основу заклала система кураторства, яку Кремль вибудував у підконтрольних йому районах Донецької та Луганської областей. Суть у тому, що голови «республік» Захарченко та Плотницький підпорядковуються своєму кураторові Владіславу Суркову, а силовики «ЛДНР» — кураторам у силових структурах Росії. Таким чином, очільники «МВС» та «МГБ» практично не залежать від ватажків «республік» і безпосередньо звітують своїм керівникам у РФ.

Читайт етакож: Триножник східної політики. Як створити ефективну модель деокупації ОРДіЛО

Така система не могла не призвести до конфліктних ситуацій. У Донецьку почалося протистояння Олександра Захарченка з головою «МВС ДНР» Олексієм Диким, а в Луганську Плотницький став конфліктувати з Ігорем Корнетом і керівником «МГБ ЛНР» Леонідом Пасічником. І якщо в Донецьку конфлікт за давньою традицією протікав непублічно, то в Луганську за луганськими традиціями все вилилося в публічну та ганебну чвару.

Перше зіткнення Плотницького й Корнета сталося ще близько року тому. Тоді Плотницький уже намагався звільнити свого «міністра», але не зміг цього зробити, тому що реальне начальство Корнета сиділо не в Луганську, а в Москві. Конфлікт на певний час вщух, але цієї осені спалахнув із новою силою.

Тепер Плотницький вирішив діяти обачніше й почав здалеку. Спочатку підконтрольні йому «депутати» в «народній раді ЛНР» влаштували Корнетові показову прочуханку. На засіданні «комітету з питань безпеки та оборони», на яке з’явився «міністр», люди Плотницького стали скаржитися на незадовільну роботу «МВС». При цьому один із «депутатів» прямо звинуватив Корнета в тому, що той захопив чуже житло й проживає в ньому з 2014 року.

Незабаром після цього засідання Плотницький разом із вірними йому бійцями та працівниками підконтрольного пропагандистського телеканалу «ДТРК ЛНР» прийшов до захопленого будинку Корнета й зажадав, щоб той виселився. Для більшої переконливості із собою прихопили господиню захопленого особняка — тещу покійного луганського бізнесмена Букаєва. Принизливу процедуру виселення «міністра» незабаром показали на луганському телебаченні. 

Однак тут ватажок «ЛНР» прорахувався. Його план мав певну логіку й міг би спрацювати в нормальній державі, де існує політичне життя. Але в Луганську, де нормальних політичних процесів немає, на захоплений будинок Корнета всім було чхати. А ось до самого Плотницького питань у його кураторів і соратників накопичилося дуже багато. І конфлікт із Корнетом виявився останньою краплею.

Читайте також: Спостерігачі ОБСЄ зафіксували у Луганську військову техніку

За три останні роки Плотницький устиг наробити дурниць. Скандали з вкраденою гуманітаркою, вбивство «незручних» польових командирів, розправа над соратником по «ЛНР» Ципкаловим, якого до смерті закатували в підвалі після того, як він вступив у конфлікт із ватажком бойовиків, — ось далеко не повний перелік усіх претензій до Плотницького. До того ж він виявився просто поганим керівником. Постійні чвари в Луганську регулярно потрапляли у ЗМІ та дискредитували ідеї, якими Росія намагалася виправдати створення «ЛДНР». Плотницький поступово перетворився на комічного персонажа, над яким потішалися і вороги, і друзі, а його дурні витівки зводили нанівець усі зусилля російського агітпропу. І ось, коли зав’язався черговий конфлікт, раптово з’ясувалося, що прибічників у Плотницького майже не залишилося. Налаштовані проти ватажка «ЛНР» всі: сусіди по «ДНР», власні військові формування, «міністри» і навіть вище керівництво в Москві.

Після початку конфлікту з Корнетом проти Плотницького виступив ще один «міністр ЛНР» Руслан Сороковенко. Він записав відеозвернення, у якому звинуватив очільника «республіки» у «фальсифікації державного перевороту». Малася на увазі якраз та сама історія з Ципкаловим. Сороковенко заявив, що ніякої змови проти Плотницького насправді не було й ватажок «ЛНР» просто вигадав заколот, щоб розправитися зі своїми опонентами.

10 листопада Плотницький у прямому ефірі підконтро­льного йому луганського телеканалу сказав, що збирається зняти Корнета з посади. 20 листопада в підконтрольних йому ЗМІ з’явилася інформація про те, що «міністр» Ігор Корнет відсторонений від посади «рішенням суду» й замість нього призначена інша людина. Однак самого Корнета такий хід подій не влаштовував, йти у відставку він відмовився. Ситуація загострювалася.

Далі в наступ пішов уже сам Корнет, який фактично звинуватив оточення Плотницького в роботі на Україну. «Останнім часом у результаті деструктивних дій низки посадових осіб посилилася критика правоохоронного відомства в засобах масової інформації. Зазначеними особами протягом тривалого часу до голови ЛНР цілеспрямовано доводилася недостовірна інформація про нібито причетність працівників МВС до протиправної діяльності… У результаті реалізованих МВС і МГБ республіки оперативно-розшукових і слідчих заходів отримано докази причетності директора ДТРК ЛНР Анастасії Шуркаєвої до діяльності українських спецслужб. Встановлено причетність керівника Адміністрації голови ЛНР Ірини Тейцман, а також начальника Служби урядової безпеки МВС ЛНР Євгена Селіверстова до інсценування у вересні 2016 року державного перевороту в ЛНР. У результаті було вбито колишнього прем’єр-міністра і мого бойового товариша Ципкалова Геннадія», — заявив Корнет.

Читайте також: Плотницький заявив, що "силові структури ЛНР" незабаром вирішать конфлікт

Таких заяв у «ЛНР» раніше ніхто не робив, і стало очевидно, що справа набула несподіваного повороту. Цікаво, що Корнет безпосередньо не висував Плотницькому жодних звинувачень, ніби залишаючи йому шлях для відступу. «Ворогами республіки» були названі тільки люди з найближчого оточення ватажка «ЛНР».

Завершив своє звернення Корнет досить оригінально: «Сьогодні вночі я надав усі наявні матеріали голові ЛНР Ігорю Плотницькому, який прийняв рішення про порушення кримінальних справ та арешт усіх фігурантів: генерального директора ДТРК ЛНР Анастасії Шуркаєвої, керівника Адміністрації голови ЛНР Ірини Тейцман, а також начальника Служби урядової безпеки МВС ЛНР Євгена Селіверстова», — сказав він.

Однак це була відверта брехня, оскільки сам Плотницький здавати своїх людей не збирався. Відразу ж після заяви Корнета ватажок «ЛНР» озвучив свою заяву. «Запевняю, що заява Корнета І. О. не має ніяких підстав і юридичної сили. Ще від учора Корнет І. О. законно відсторонений від обійманої посади: є рішення суду, клопотання відповідного комітету Народної ради. Понад те, призначено нового в. о. міністра внутрішніх справ ЛНР. Підстав для арешту Анастасії Шуркаєвої, Ірини Тейцман та Євгена Селіверстова немає, і таких розпоряджень призначений в. о. міністра внутрішніх справ ЛНР не давав», — стверджував Плотницкий.

Паралельно з виходом цих заяв у центр Луганська стали стягуватися невідомі люди у військовій формі та військова техніка. Бійці приховували обличчя, на їхніх руках були білі пов’язки. Цікаво, що такий самий знак носили солдати регулярної армії РФ, які вторглися на Донбас влітку 2014 року. Це дає підстави казати про те, що Росія знову ввела війська до Луганська для запобігання «розборкам» між протиборчими групами у «ЛНР». Однак згодом виявилося, що військові фактично на боці Корнета.

Озброєні люди перекрили центр міста, блокували адміністративні будівлі, а також захопили приміщення телерадіокомпанії. Після цього мовлення місцевих телеканалів на підконтрольній «ЛНР» території було відключено.

На допомогу «міністрові внутрішніх справ ЛНР» вдень 21 листопада висунулася й велика колона військової техніки з Донецька. Її сфотографували представники ОБСЄ. На знімках можна було побачити зовсім нові тентовані КамАЗи, які могли потрапити на територію ОРДіЛО тільки з Російської Федерації.

Становище Плотницького було кепським. Увечері 21 листопада колона з «ДНР» зайшла до Луганська. Одночасно з’явилися повідомлення про те, що сам ватажок «ЛНР» утік до Росії. Однак вранці 22 листопада підконтрольні Плотницькому ЗМІ опублікували відео з наради, яку він нібито проводив у Луганську з тими «міністрами», які ще лишилися вірними йому.

Вранці 22 листопада озброєні люди взяли штурмом останній оплот Плотницького — «генеральну прокуратуру ЛНР». «Генерального прокурора ЛНР» Віталія Подоброго і його людей заарештували. Також бойовики Корнета захопили приміщення так званої народної ради «ЛНР». Таким чином Плотницький остаточно втратив контроль над «столицею». 

За останніми даними, він усе ж таки перебуває в Луганську й заблокований разом із представниками свого найближчого оточення в будівлі адміністрації. Передбачити подальший перебіг подій наразі важко. Самі сепаратисти прогнозують два можливі варіанти розвитку: відсторонення й арешт Плотницького або номінальне збереження за ним посади «голови ЛНР» за фактичного позбавлення будь-якого впливу. У другому випадку Плотницького поміняють наступного року. На осінь 2018-го в «ЛНР» заплановані «вибори», на яких просто призначать іншу маріонетку. 

Хай там як, а час Плотницького в Луганську завершується. Завершується безславно й ганебно. А водночас руйнуються й міфи російської пропаганди, яка стверджувала, що мешканці Донбасу нібито повстали у 2014 році «проти державного перевороту та київської хунти». Як бачимо на прикладі Луганська, нічого проти перевороту та хунти «ополченці» Донбасу не мають, адже самі фактично беруть у ньому участь. А бажання захищати «легітимного голову ЛНР» Плотницького досі ніхто не виявив. Мешканці Луганська на захист свого «легітимного вибору» на вулиці також не вийшли.