«ЛДНР»: нeзмінний діaгнoз

Рік, щo минaє, миру нa Дoнбaс нe приніс. Нaвпaки, нaпeрeдoдні свят ситуaція загострюється. Знову будинки мирних мешканців під обстрілами. Знову снаряди вбивають і калічать цивільних. Очевидно, миру не буде й у 2018-му.  Рік, що минає, миру на Донбас не приніс. Навпаки, напередодні свят ситуація загострюється. Знову будинки мирних мешканців під обстрілами. Знову снаряди вбивають і калічать цивільних. Очевидно, миру не буде й у 2018-му.  

2017-й не забезпечив позитивних змін чи сюрпризів. Ситуація на Донбасі загалом була очікуваною та передбачуваною. Підконтрольні Росії псевдореспубліки рухаються давно заданим курсом і послідовно віддаляються від України. Тамтешні події свідчать про те, що ніяка підготовка до інтеграції з Україною на цих територіях не ведеться і що ситуація, навпаки, розвивається в зворотному напрямку.

Бойовики в ОРДіЛО і далі займаються переділом власності. Тривають так звані націоналізації, коли в місцевих підприємців бізнес просто відбирають. У березні була найбільша хвиля. Тоді під приводом «української блокади» в законних власників конфіскували найбільші заводи, шахти та комбінати. Однак березневий «віджим» торкнувся не всіх. Наприклад, Алчевський металургійний комбінат, що належить ІСД, лишався під контролем власників до кінця року. Тільки 18 грудня в компанії заявили про його втрату. Тривають конфіскації й дрібніших активів у представників малого та середнього бізнесу. Так, 6 грудня лідер бойовиків «ДНР» Олександр Захарченко видав указ, яким відібрав мережу супермаркетів у відомого підприємця з Докучаєвська Олександра Ахунзянова.

Читайте також: ОРДіЛО. Законсервований стан

Такий відвертий грабунок чужого майна відбувався під гаслами боротьби з «українською олігархією», однак насправді все було зовсім інакше. Ще 1 березня в мережу потрапили записи телефонної розмови Захарченка з куратором із Росії, на яких ватажок донецьких бойовиків скаржився, що «націоналізовані» українські підприємства в «ЛДНР» передаються українському (а тепер по факту російському) олігархові-втікачеві Сергію Курченкові. Відтоді промисловість ОРДіЛО, яка все ще залишилася в робочому стані, контролює «Внешторгсервис», зареєстрований у невизнаній Південній Осетії та пов’язаний із Курченком. Ця компанія постачає продукцію з «ЛДНР» до Росії, таким чином переорієнтовуючи економіку ОРДіЛО на РФ.

Незважаючи на те що обидві сторони й далі декларують вірність мінським угодам і наполягають, що жодної альтернативи їм немає, в ОРДіЛО швидше готуються до інтеграції з Росією, аніж до повернення в правове поле України. І про це свідчать не тільки економічні процеси. На окупованій території поступово будують нові комунікації, які прив’язують її до сусідньої Ростовської області. Водночас комунікації з Україною перериваються.

Навесні, після того як борги «ЛНР» за електроенергію, поставки якої здійснювалися з території України, сягнули астрономічних величин, українська сторона припинила їх. Відтоді ця територія отримує її з Росії. Сьогодні коштом РФ бойовики також будують новий Родаківський водопровід, який дасть їм змогу бути незалежними від поставок води українською стороною. Зараз «ЛНР» отримує її з української території і також має великі борги.

Таким чином, незважаючи на окремі оптимістичні заяви українських чиновників із МінТОТ, які періодично пророкують повернення ОРДіЛО в Україну, на Донбасі насправді відбувається зворотний процес. І що далі в минуле відходить 2014-й, то менше шансів на те, що ситуація в Луганську й Донецьку коли-небудь повернеться до реалій 2013-го.

Читайте також: Донбас. Кроки до повернення

Що стосується економічного становища районів, підконтрольних незаконним збройним формуванням, то тут нинішній рік також не дав жодних проривів. Економічна ситуація в ОРДіЛО 2017-го порівняно з 2016-м погіршилася. Це пов’язано з уже згаданим «віджимом» українських підприємств, які бойовики так і не змогли запустити на повну потужність. Усю весну захоплені заводи й шахти простоювали. Потім деякі з них відновили роботу, але вийти на колишні обороти так і не змогли.

На багатьох підприємствах люди працюють за скороченим графіком і отримують урізану зарплату. Найгірша ситуація на машинобудівних заводах, яким бракує комплектуючих для виробництва. Наприклад, Стахановський вагонобудівний до війни випускав кілька тисяч залізничних вагонів щороку, а тепер простоює. Не так давно бойовики на своїх ресурсах з гордістю публікували новину про те, що на СВЗ вперше за довгий час зробили кілька десятків сміттєвих баків…

Лідери псевдореспублік періодично намагаються створити ілюзію відродження промисловості Донбасу й навіть заявляють про відкриття нових виробництв, але такі спроби замилювати очі раз по раз закінчуються провалами й викликають лише сміх. Так, фіаско зазнала історія з фейковими автобусами «Донбас», які нібито стали збирати на Донгормаші в Донецьку, а насправді вони виявилися російськими ПАЗ і приїжджали в ОРДіЛО з Росії своїм ходом. Аферу Захарченка швидко розкрили його ж колишні соратники по «ДНР», висміявши його.

Проте ситуація в Донецьку загалом краща, ніж у Луганську. До найсхіднішого регіону України повернулася давня прикмета занепаду — віялові відключення електрики. Вони почалися після припинення її поставок з України.

Бойовики намагаються приховати ці відключення від місцевих мешканців. Регулярне зникнення світла пояснюють «ремонтом», але пам’ять у луганчан хороша, тож про такі «ремонти» в 1990-х вони ще не забули. Ось тільки претензії висувати тепер нікому. Росіяни, які постачають електроенергію до Луганська, очевидно, намагаються всіляко заощаджувати на ОРЛО, тож вимагати від них більшого безглуздо. А скарги місцевим ватажкам бойовиків можуть обернутися великими неприємностями.

Читайте також: Павло Жебрівський: «Донбас — це совковий ідеологічний топонім»

Найгучнішою та найскандальнішою подією 2017 року в ОРДіЛО стало комічне повалення ватажка бойовиків «ЛНР» Ігоря Плотницького й заміна його колишнім працівником СБУ Леонідом Пасічником. І хоча загалом ця епопея жодного впливу на життя окупованих територій не мала, вона наочно продемонструвала, що росіяни не змогли створити навіть видимість легітимності ватажків псевдореспублік. До речі, після вигнання Плотницького з Луганська одразу ж стали відомі деякі деталі з минулого. Виявилося, що влітку 2014-го його люди спеціально обстрілювали мирні квартали Луганська та вбивали мирних мешканців з метою провокації. Раніше ці обстріли бойовики приписували ВСУ та добробатам.

Підсумовуючи 2017 рік, можна констатувати, що підконтрольна бойовикам територія потихеньку занепадає й згасає. І така тенденція в разі існування «ЛДНР» збережеться й надалі. В умовах сірої зони, безправ’я і беззаконня збройних бандформувань економічному зростанню на Донбасі просто немає звідки взятися. Тому чекати на економічне диво в Луганську й Донецьку не варто.

Не додає оптимізму й прес-конференція Владіміра Путіна в Москві 14 грудня. Він приділив увагу подіям на Донбасі та вкотре підтвердив, що Росія домагатиметься виконання мінських угод. Це означає, що виходу з глухого кута поки що не передбачається, оскільки реалізувати Мінськ на практиці виявилося неможливим і навряд чи він буде реалізований у найближчому майбутньому.