Як відбувaється інтeгрaція Укрaїни у сфeрі культури після Угoди прo aсoціaцію з ЄС, які прoгрaми підтримують єврoпeйці нa рівні грaнтів і як змінюються підxoди нaшoї держави в управлінні культурою. Ці питання стали предметом дискусії на міжнародній конференції “Культурні відносини України та ЄС: перші досягнення”.

Заявлені здобутки були, але здебільшого на рівні стратегій, концепцій та інших складних міждержавних інструментів "формату діалогу". Практичні наслідки співпраці України і ЄС, представлені на конференції у вигляді презентації підтриманих ЄС проектів, бачилися менш масштабними за теоретичну частину. Утім серед них є цікаві "кейси", які показують пріоритети європейців у культурній політиці для країн Східного партнерства. Простіше кажучи, вони дають зрозуміти, які українські проекти можуть отримати європейське фінансування на рівні міжнародних програм підтримки культури. Передусім йдеться про програму ЄС "Креативна Європа", розраховану на 2014 – 2020 роки (загальний обсяг фінансування – Є1,46 млрд для 39 країн), до якої Україна приєдналася у 2016-му році. 

Що цікавить європейців

"Креативна Європа" складається із трьох підпрограм: культура, медіа і міжсекторальна співпраця. Ці секції охоплюють якнайширше коло сучасних культурних і креативних індустрій: від опери і балету до кераміки, відеоігор, дизайну і піару. 2018 рік проголошений роком європейської культурної спадщини, тож європейці приділятимуть особливу увагу цьому напрямку. Один із українських проектів, який дістав фінансування у межах цієї програми,  ReHERIT,  на прикладі Львова й Умані досліджує, як використовувати і переосмислювати спільну спадщину, особливо коли йдеться про сусідство об'єктів, які належать до різних історичних періодів і можуть між собою конфліктувати.

Читайте також: «Кропивницький-2017»: десакралізація імперського і радянського минулого

Серед інших проектів, які отримали донорську підтримку ЄС, Тиждень спробував виокремити найцікавіші.

Polyphony ("Поліфонія")

Проект реалізовує угорський музикант і етнограф Міклош Бот разом і з Музеєм Івана Гончара. Бот прагне задокументувати все різноманіття української традиційної музики і за допомогою сучасних технологій представити її на європейському рівні. "Для нас був важливим контакт із людьми, які зберегли автентичну культуру. Ми записали тисячу пісень із різних куточків України" – каже угорський музикант.

Арт-резиденція "Територія натхнення".

У селі Урич на Львівщині, де міститься середньовічна фортеця Тустань, з'явиться культурний осередок для проведення мистецьких подій. "Ми організовуємо арт-резиденцію у сільській місцевості, щоб підвищити туристичний потенціал історичної і природної пам’ятки і і залучити місцеве населення (зараз в Уричі живе 130 людей) до взаємодії з митцями" – розповів подробиці представник ГО "Тустань" Орест Кондратович.

"Підземелля Рівного"

"У Рівному давно циркулювала легенда про підземні ходи, які ведуть ледь не до Дубно. А коли кілька років тому у центрі міста утворилися провали, ми побачили вхід у підземелля. За оцінками експертів,  вони схожі на монастирські приміщення. ЄС нам виділив кошти на збереження і дослідження цього об’єкта, а в подальшому ми хотіли б перетворити підземелля Рівного на культурний туристичний  осередок" – розповів начальник міського управління культури і туризму Рівного Тарас Максименко.  

Brave Kids ("Хоробрі діти")

Міжнародний проект, який передбачає мистецькі майстер-класи у форматі «діти вчать дітей». Дітей 13 – 16 років із різних країн ділять на групи та відправляють у різні міста на воркшопи. Там вони мешкають у місцевих жителів і знайомляться з тамтешньою культурою. В Україні міжнародний проект реалізовуватиметься у Жидачеві на Львівщині, там житимуть діти із Анголи, Грузії, Словаччини та інших країн.

Окрім "Креативної Європи", про свої формати співпраці з Україною відзвітували Британська Рада в Україні та Гете-Інститут. Директорка останнього Беате Кьолер назвала проблему, з якою часто стикаються європейці під час реалізації грантових програм в Україні: "Нам важко знайти партнерів, які співпрацювали б з нами не декларативно, а реально. Питання кваліфікації кадрів у гуманітарній сфері – актуальне для України. Тож ми розробили програму для тренерів. Ми хочемо навчити 100 осіб, які потім зможуть на місцях підготувати ще 4 тисячі людей".

Читайте також: Український культурний фонд: саджання саду

Освітній напрямок, згаданий пані Кьолер, вочевидь, можна назвати найважливішою складовою подібних міжнародних програм для України. Українська культурна сфера зараз переживає системні трансформації, намагаючись перейти від радянської системи державного управління до сучасних відкритих і прозорих механізмів. "До Революції гідності ми розподіляли кошти з бюджету на культуру за традиційним принципом, зараз змінюємо підходи в цій сфері. Цього року вийде близько 40 фільмів, знімаються українські серіали.  Ми припинили бути культурною колонією Росії, і нарешті можемо ставати частиною європейського культурного простору. Ми всі вчимося, бачимо, які проекти подаються на культурні програми ЄС" – заявив під час конференції голова Комітету з питань культури і духовності ВР Микола Княжицький. Його заступниця Ірина Подоляк висловилася конкретніше:"По-перше, це підтримка системних змін (передусім допомога, координація у законодавчих ініціативах). По-друге, підтримка громадського сектору. У нас катастрофічна ситуація у середній школі, тому потрібні культурні освітні програми, у нас проблеми із кадрами у новостворених державних культурних інституціях".

Під час конференції “Культурні відносини України та ЄС: перші досягнення” українські посадовці не лише озвучили напрямки, в яких нам потрібна допомога міжнародних організацій, а й відзвітували про зроблене з боку України. "У 2015-му було створено канал UATV для інформування за кордоном. Він має стати джерелом інформації про культуру України (програми "Про арт", "Fusion акорд", "Палітурка", "Древо"). Це плюс. Мінуси – гібридна війна з Росією відбувається і в сфері культури. Приміром, постійні спроби Росії привласнити українську культурну спадщину в Криму. РФ через дипломатів, посадовців, ЗМІ і різні майданчики у світі доводить, що Україна – це failed state" – перелічила втрати і здобутки перша заступниця міністра інформаційної політики Еміне Джапарова.

Начальник управління публічної дипломатії МЗС Анатолій Соловей розповів про динаміку створення Українського інститут при МЗС, який буде виконувати роль промоутера української культури за кордоном: "Поки процес створення уповільнений, але нещодавно був затверджений статут, почалася державна реєстрація, призначено в.о. директора. 2018 рік буде проривним у цьому плані. Також ми зараз намагаємось виводити мультидисциплінарні проекти за кордоном на постійну основу. Приміром, "Рік української мови в Німеччині", ми продовжуватимемо цей проект і естафету, можливо, перебере Франція".

Читайте також: «Життя» минуло. «Молодість» пройшла

Окрім пріоритетних для Мінкульту проектів за кордоном, таких як Венеційська бієнале і Франкфуртський книжковий ярмарок, українські урядовці пообіцяли підтримати проекти, які дістануть фінансування у межах програми "Креативна Європа". Це стане реальним завдяки створенню ще однієї нової інституції гуманітарного сектору, – Українського культурного  фонду (УКФ).

"Створення Українського культурного фонду – це напевно одна із трьох найбільш очікуваних і визначних подій у культурному житті цього року. Перша з них – це запуск Українського інституту книги і обрання його директора. Друга – це ухвалення закону про державну підтримку кінематографії, який закладає величезний зсув у державній підтримці стратегічно важливої галузі в Україні. І третя подія – це створення і запуск УКФ.  При Мінкульті діє експертна рада, яка визначає проекти для громадських об'єднань, які фінансуються з державного бюджету. І це прототип Українського культурного фонду як донорської організації, яка може функціонувати так, як працюють подібні установи у багатьох країнах світу. Приміром, як знаний в Україні міжнародний фонд "Відродження". Нині УКФ зареєстрований, відбувається прозорий процес формування його наглядової ради" – розповів заступник міністра культури Юрій Рибачук.

У 2018 році на Український культурний фонд у держбюджеті виділено 200 млн грн. Після створення фонд має "відірватися" від Мінкульту, і функціонувати незалежно, вирішуючи, які культурні проекти отримають фінансову підтримку держави. Такий підхід до розподілу державних коштів значно ефективніший за схему "усім потрошку і порівну", адже передбачає конкурентний підхід і прозорий механізм фінансування. Але про переваги говорити зарано, адже спершу потрібно довести до кінця процес створення самого УКФ.

Загалом міжнародна конференція “Культурні відносини України та ЄС: перші досягнення” продемонструвала, що багато процесів модернізації української культури перебувають якщо не на старті, то десь посередині шляху до омріяного культурного європейського поля, де всі діють за прозорими правилами. Тому під час заходу звучало так багато промов про стратегії, концепції і майбутні реалізації.  Утім, очевидно, що напрямок руху обрано правильно і ми маємо всі шанси вийти із неефективної пострадянської моделі, притаманної українським культурним індустріям.