Як «пeрфoмaнс aрxітeктoрів» привeрнув увaгу дo дaвньoї прoблeми знищeння істoричнoгo Києвa і нe тільки

Фігурaнти «спрaви aрxітeктoрів», Олексій Шемотюк та Олександр Горбань, заарештовані за спробу підпалу так званого «Десятинного монастиря», вийшли із СІЗО на поруки народних депутатів. Київська апеляція, зустрівши незвично єдину позицію захисників, прокуратури й громадськості (та й представників релігійної громади, якій належить «монастир»), погодилася скасувати арешт із непомірною для чоловіків заставою в 2,2 млн грн, призначений раніше Шевченківським судом. Це означає, що Горбань і Шемотюк чекатимуть засідань по суті та вироку вдома, а не за ґратами. Суд ще нескоро вирішить, чи був насправді підпал, але принаймні перформанс для привернення уваги до проблеми був точно. І він вдався.

Фото: orthodoxy.org.ua

Історія з «Десятинним монастирем» Української православної церкви (Московського патріархату), розташованим між Національним музеєм історії України та фундаментом справжньої давно зруйнованої Десятинної церкви, тягнеться з початку 2000-х. Спершу там з’явився звичайний намет для богослужінь, потім він обріс дерев’яною обшивкою, ще пізніше – цеглою й металевим парканом, на даху з’явився хрест. Власником каплиці є  «Релігійна громада Української православної церкви Десятинний храм Різдва Пресвятої Богородиці у Шевченківському районі м.Києва», її керівник – Михайло Гойхман, колишній радник Сергія Арбузова. Легалізували цю споруду через Шевченківський суд у 2012 році, в часи президентства Віктора Януковича. Активісти прозвали споруду МАФом (зовні вона справді більше нагадує великий кіоск, ніж монастир) і дотепер домагаються визнання її поза законом, оскільки вона побудована на історичних землях.

Читайте також: Каплиця УПЦ МП біля Десятинної церкви побудована незаконно — Мінкультури

У 2012-му вже був підпал «монастиря». Тоді в будівлі горіли стіни та дах, вона зазнала видимих ушкоджень. Монахи УПЦ МП були переконані, що у всьому винні язичники, які періодично збираються біля історичного музею. Нині ж, у ніч на 25 січня, Горбань та Шемотюк облили металеві двері бензином та підпалили. Вони, звісно ж, не зайнялися, лише трохи обвуглилися. На цьому ж місці поліція й затримала архітекторів. Вони не заперечують, що підпалювали каплицю, заперечують лише мету акції – не умисне знищення майна, як ідеться у підозрі, а перфоманс для привернення уваги до нищення історичної пам’ятки. Друзі архітекторів порівнюють їх із російським художником Петром Павлєнскім, який підпалив двері будівлі ФСБ в Москві, за що відбувся штрафом.

Українським активістам суддя Шевченківського суду Тетяна Левицька обрала запобіжним заходом арешт із можливістю застави 2,2 млн грн для кожного. Це викликало обурення серед громадськості, адже навіть прокурор не просив такого суворого запобіжного заходу. За словами адвокатів, така сума застави не може застосовуватися, бо є неспіврозмірною доходам чоловіків. Суддя навіть спробувала виправдатися: на Facebook-сторінці суду розмістили її пояснення, у якому Левицька заявляє, що це прокурор поводився непрофесійно, бо не подав письмового клопотання про більш м’який запобіжний захід. Також пані суддя на своє виправдання опублікувала таку фразу: «Підозрюваних навіть не зупинило те, що горяща споруда могла розплавити фундаменти древньої церкви (безповоротно їх знищити!), у якій згинули останні захисники Києва в 1240 році (орфографія збережена – Ред.)». Не будемо уявляти, як палаюча каплиця могла розплавити кам’яний фундамент, розташований за кількадесят метрів, але «фундамент, що плавиться» швидко перекочував на плакати активістів, які 3 лютого прийшли під «монастир» протестувати проти жорсткого запобіжного заходу для архітекторів та власне проти самої каплиці. У «монастирі» швидко мобілізувалися, оголосили про загрозу силового захоплення будівлі «розкольниками, язичниками та радикалами» й скликали молебень. В результаті вхід до «монастиря» був заблокований сотнями прихожан, які довго й наполегливо молилися, не підпускаючи до споруди активістів. Які тим часом танцювали під Depeche Mode, AC/DC, Powerwolf та іншу «сатанинську» музику, тримаючи плакати «Культурний фундамент не плавиться», «УПЦ ФСБ» та «Свободу архітекторам».

На розгляд апеляції 5 лютого прийшли десятки активістів, ветеранів АТО й народних депутатів, які заявили, що хочуть взяти архітекторів на поруки, серед них Андрій Левус, Ігор Луценко, Оксана Корчинська, Олег Барна, Олег Петренко, за них заступилися також митці Антін Мухарський та Іван Семесюк. Крім того, навіть представники «Десятинного монастиря» передали в суд заяву з проханням відпустити архітекторів на поруки релігійної общини. Як повідомив суддя Ігор Паленик, таке бажання висловив сам настоятель, архімандрит Гедеон, на що публіка відреагувала сміхом. Зазначимо, що представники прокуратури підтримали апеляційну скаргу й не заперечували проти пом’якшення запобіжного заходу. Врешті хлопці один за одним опинилися на волі – спочатку на поруки нардепів відпустили Олександра Горбаня, через кілька десятків хвилин у сусідньому залі аналогічне рішення ухвалили щодо Олексія Шемотюка. Обоє брали участь у процесі в режимі відеоконференції, і поки судді ходили в нарадчу кімнату, з Шемотюком, який раніше воював на Донбасі, встигли поспілкуватися бойові побратими та дружина. Рішення зустріли оплесками та вигуками «Слава Україні!».

Читайте також: Свободу архітекторам. Суд відпустив на поруки другого підозрюваного в підпалі споруди УПЦ МП у Києві

Можна впевнено стверджувати, що саме розголос та громадський тиск не дозволили архітекторам-акціоністам лишитися в СІЗО. Що, безперечно, плюс, адже рішення судді Левицької справді викликає запитання. Як зазначив у коментарі Тижню адвокат Андрій Руденко, ухвала про арешт із заставою була винесена з порушенням, адже прокурор просив про запобіжний захід, не пов’язаний із триманням з-під вартою, до того ж, у клопотанні сторони обвинувачення не було суми застави. Також дивною є оцінка дій підозрюваних з боку судді. «Коментування власного рішення суддею – це абсурд. Будь-яка суддя, що себе поважає, не повинна цього робити, це ненормально. Говорити щось, крім того, що записане в судовому рішенні — це нонсенс, тим паче виносити це в публічну площину. Ми розглядаємо цю заяву судді не інакше як намагання виправдати своє порушення, перекласти відповідальність на прокурора, але звертаємо увагу, що це посадова особа, яка має солідний статус у суспільстві, тому вона має відповідати за свої дії і рішення, а не коментувати їх», – зазначив Руденко.

Інше питання – чи призведе суспільний резонанс до вирішення проблеми самовільної забудови історичного Києва, хоча б у конкретному випадку. На сайті Київради ще в листопаді була зареєстрована відповідна петиція, і на хвилі розголосу справи архітекторів вона швидко набрала необхідні 10 тисяч підписів, нині її статус – направлена на розгляд. 1 лютого відбулося засідання підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції, де обговорили проблему каплиці. На цьому засіданні Георгій Духовичний, заступник голови київської організації Національної спілки архітекторів України, наголосив, що, згідно із законом про охорону культурної спадщини, на землях історико-культурного призначення заборонене будь-яке будівництво, такими є землі Національного музею історії України. Крім самої каплиці, на цій території стоять будівельні вагончики, які належать громаді цієї каплиці. За словами начальника Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА Тараса Панчія, вагончики мають демонтувати, але цьому перешкоджають представники «монастиря». «Є доручення на демонтаж. Зараз потрібно визначитися з технічними можливостями і виїхати та демонтувати дані об’єкти.ьТам досить специфічна ситуація: інспектор вже намагався скласти адмінпротокол, але одразу вибігає багато представників даної громади, монастиря», – розповів він.

Читайте також: У КМДА почали підготовку до перевірки скандальної споруди УПЦ МП на території Десятинної церкви

Народний депутат Ігор Луценко зазначає, що громада справді законно володіє будівлею «монастиря» на підставі рішення суду, проте сама будівля не є законною. «По-перше, є факт незаконного захоплення цінних земель, оскільки жодного погодження Міністерство культури як користувач і Кабмін як власник цих земель не давали, відповідно, майно, яке належить релігійній громаді, знаходиться там незаконно. За такий злочин передбачене покарання до 10 років позбавлення волі – захоплення особливо цінних земель», – розповів Луценко у коментарі Тижню. Другим порушенням, за його словами, є порушення археологічного шару на території пам’ятки, де встановили фундамент без жодних погоджень. Луценко повідомив, що передав за цими двома фактами заяви про злочин до прокуратури. «Мінкульт мусить подати позов у суд щодо скасування неправомірного рішення й усунення перешкод щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває у його власності, оскільки це територія музею і розпорядник – Міністерство культури. Врешті-решт київська влада мусить прибрати вагончики, це найпростіше», – каже Луценко. За його словами, народні депутати знову звертатимуться у Мінкульт, щоб комісія ще раз виїхала на ділянку і встановила незаконність споруди, хоч це вже було зроблено у 2014 році без жодних результатів. «Треба долати страх чиновників, які бояться зачепити церкву. Треба примушувати їх виконувати закон», – додав нардеп.

Надвечір 5 лютого прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган повідомила у Facebook, що прокуратура Києва провела зустріч із представниками Музею історії України, разом вони мають сформулювати позов щодо захисту інтересів громади і міста від «незаконної забудови біля фундаменту Десятинної церкви». Лишається сподіватися, що вирішення цієї проблеми не замолиться у судових кабінетах, так і залишившись обіцянкою.